Генетичні захворювання

      Захворювання було ідентифіковано як трисомія 21 хромосоми Жеромом Леженом у 1959 році. Синдром Дауна у плода може бути визначений через амніоцентез (з ризиком ушкодження плоду і (або) викидня) під час вагітності, або у дитини при народженні.

 

     Синдром Дауна є хромосомним розладом, який характеризується наявністю додаткової копії генетичного матеріалу на 21-ій хромосомі, в усій (трисомія 21) або в певній її частині (наприклад, через транслокацію). Ознаки і важкість захворювання внаслідок наявності зайвої копії сильно варіюється в залежності від людини, її генетичної історії і чистої випадковості.

     Синдромом Дауна хворіє 1 особа з 733 народжених. Статистично ця хвороба частіше зустрічається серед дорослих батьків (як матері так і батька) за рахунок збільшення мутагенного впливу на репродуктивні клітки деяких батьків зрілого віку. Інші фактори можуть також відігравати свою роль. Синдром Дауна зустрічається у всіх людських популяціях, аналогічні розлади були виявлені також в інших видів, таких як шимпанзе і миші.

 

     Часто синдром Дауна пов'язаний з деякими порушеннями когнітивних здібностей та фізичного розвитку, ісупроводжується певним набором характерних рис обличчя хворого. В уражених людей, як правило, когнітивні здібності розвинуті нижче середнього рівня, а їх інвалідність, часто, змінюється від легкої до помірної. Відомо багато випадків, коли діти з синдромом Дауна, які отримали підтримку сім'ї, пройшли відповідну терапію і навчання, закінчували середню школу і коледж і успішно працювали. Середній рівень IQ хворих дітей становить близько 50, в порівнянні з IQ здорових дітей, який становить 100. Лише невелика частка пацієнтів має дійсно високий (важкий) ступінь розумової відсталості.

 

      Багато із загальних фізичних особливостей синдрому Дауна можуть також з'явитися у людей зі стандартним набором хромосом, у тому числі:
 
    - мікрогенія (ненормально маленьке підборіддя),
    - незвично кругле обличчя,
    - макроглосія (виступаючий або надто збільшений язик),
    - мигдалеподібна форма очей викликана епікантусом повіки,
    - похилена вверх очна щілина (відстань між верхньою і нижньою повіками),
    - короткі кінцівки,
    - одна поперечна складка на долоні (замість двох складок) ,
    - поганий м'язовий тонус
    - більший від нормального простір між першим і другим пальцями на ногах.

     Побоювання щодо здоров'я людей з синдромом Дауна включають більш високий ризик наявності вроджених вад серця, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, рецидивуючих інфекцій вуха, обструктивного апное під час сну, і дисфункції щитоподібної залози.

    Інтервенція у ранньому дитинстві, скринінг загальних проблем, індивідуальне лікування, підтримка сім'ї та професійна підготовка можуть поліпшити загальний розвиток дітей із синдромом Дауна. Освіта і належний догляд значно покращують якість життя, незважаючи на генетичні обмеження.

 

     Ознаки і симптоми
 

    Синдром Дауна може виникнути через вплив декількох генетичних механізмів, що в свою чергу призводить до того, що ознаки і симптоми розвитку захворювання відрізняються в кожному окремому випадку через вплив генетичних факторів та навколишнього середовища. До народження, не можливо передбачити того, які симптоми, будуть розвиватися у дитини з синдромом Дауна.
 

  Зазвичай, у людей з синдромом Дауна проявляються всі або деякі з нижче перелічених фізичних характеристик:
  

- мікрогенія (microgenia) (аномально маленьке підборіддя);

- епікантус (вертикальна шкірна складка, що прикриває медіальний кут очної щілини) – 80%;

- гіпотонія м'язів (слабкий м'язовий тонус) – 80%;

- пласке перенісся;

- поперечна долонна складка-45%;

- висунутий язик (через особливу будову ротової порожнини та збільшений біля мигдалин язик) або макроглосія – 65%;

- коротка, широка шия – 45%;

- білі плями на райдужці, відомі як плями Брушфільда – 25%;

- надмірна слабкість, у тому числі нестабільність атланто-осьового суглобу;

- аномальна відстань між першим і другим пальцями;

- клинодактилія 5-го пальця (викривлений мізинець) - 60%;

-   більше число ліктьових петель (суттєво змінена дерматогліфіка);

-    «плоске обличчя» - 90%;

-    брахіцефалія (аномальне вкорочення черепа) - 81%;

- шкірна складка на шиї у новонароджених - 81%;

- гіперрухливість (гіпермобільність) суглобів - 80%;

-        плоска потилиця - 78%;

-        короткі кінцівки - 70%;

-    брахімезофалангія (укорочення всіх пальців через поганий розвиток середніх фаланг - 70%;
-    катаракта у віці старшому 8 років - 66%;

-        зубні аномалії - 65%;

-       «готичне» піднебіння - 58%;

-        вроджені вади серця - 40%;

-        страбізм (косоокість) - 29%;

-        деформація грудної клітки - 27%;

-        епілептичний синдром - 8%;

-        стеноз або атрезія дванадцятипалої кишки - 8%;

-        вроджений лейкоз - 8%.
 

   У більшості людей із синдромом Дауна відхилення інтелектуального розвитку – несуттєві (IQ 50-70) або помірні (IQ 35-50), а в тих осіб, які мають мозаїчний синдромом Дауна цей показник, зазвичай на 10-30 пунктів вище. Крім того, хворі особи можуть мати широку голову і дуже кругле обличчя.
 

    Щодо мовленевих здібностей, то розуміння того, що кажуть і здатність сказати самому суттєво відрізняється, тобто у людей з синдромом Дауна ці здібності зазвичай суттєво порушені. Моторні навички, які спрямовані на здійснення точних рухів часто відстають від загальних моторних навичок (таких як ходіння) і можуть бути пов’язані з когнітивним розвитком. Проте вплив захворювання на розвиток загальних моторних навичок теж є суттєвим, проте дуже відрізняється у кожної хворої особи. Так, наприклад, деякі діти починають ходити приблизно в 2 роки, тоді як інші можуть не ходити до 4 років. Фізіотерапія, та (або) участь у програмах адаптованого фізичного виховання (англ. APE), може покращувати розвиток загальних моторних навичок у дітей з синдромом Дауна.

     Такі параметри як зріст, вага, окружність голови у дітей з хворобою – менші ніж у здорових дітей того ж віку. Дорослі з синдромом Дауна, як правило мають невеликий зріст (середній ріст чоловіків становить 157 см, а жінок - 144 см. У осіб з синдромом Дауна існує підвищена схильність до виникнення ожиріння.

 

      Ускладнення

   Люди з синдромом Дауна мають більш високий ризик виникнення багатьох хвороб. Медичні наслідки додаткового генетичного матеріалу є вкрай мінливими і можуть вплинути на функції системи будь-яких органів або інші процеси організму. Деякі проблеми виникають ще до народження, а саме певні вади серця. Інші проблеми стають очевидними з часом, наприклад епілепсія.

 

       Вроджені вади серця

   Частота наявності вроджених вад серця у дітей з синдромом Дауна складає 50%. Атріовентрикулярний септальний дефект, також відомий, як дефект міжпередсердної та міжшлуночкової перетинки серця - є найбільш поширеною формою вад серця, яка зустрічається у 40% уражених пацієнтів. Цей розлад тісно пов'язаний з вентикулосептальним дефектом (дефект міжшлуночкової перетинки), що виникає приблизно у 30% пацієнтів.

 

      Злоякісні пухлини

    Гематологічні злоякісні пухлини, такі як лейкемія часто зустрічаються у дітей з синдромом Дауна. Зокрема, ризик виникнення гострого лімфобластного лейкозу, принаймні в 10 разів частіше зустрічається у хворих СД, в той час як мегакаріобластна форма гострого мієлоідного лейкозу, принаймні в 50 разів. Перехідний лейкоз є однією з форм лейкемії, яка рідко зустрічається в осіб без СД, але вражає до 20 % новонароджених з синдромом Дауна. Ця форма лейкозу, як правило, є доброякісною і зникає сама по собі протягом кількох місяців, хоча може і призвести до виникнення інших серйозних захворювань. На відміну від гематологічних злоякісних пухлин, солідні злоякісні пухлини є менш характерними при СД, можливо через збільшене число генів-супресорів пухлин, що містяться в додатковому генетичному матеріалі.

 

     Захворювання щитоподібної залози

   Особи з синдромом Дауна мають підвищений ризик дисфункції щитоподібної залози - органу, який відіграє вирішальну роль у регуляції метаболізму. Зниження функцій щитоподібної залози (гіпотиреоз) є найбільш поширеним явищем, яке зустрічається майже у третини уражених хворобою. Воно може бути пов'язане із відсутністю щитоподібної залози при народженні (вроджений гіпотиреоз) або з ураженням щитоподібної залози імунною системою.

 

     Шлунково-кишкові розлади

    Синдром Дауна збільшує ризик появи хвороби Гіршпрунга, при якій не має нервових клітин, які контролюють функції частини ободової кишки. Це призводить до тяжких закрепів. Іншими вродженими аномаліями, що частіше зустрічаються у людей з СД є: атрезія дванадцятипалої кишки, кільцеподібна підшлункова залоза і атрезія ануса. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба і целіакія також більш поширені серед людей з синдромом Дауна.

 

      Безпліддя

    Безпліддя спостерігається як серед чоловіків так і серед жінок з синдромом Дауна. Чоловіки, як правило, безплідні, у той час як жінки мають суттєво вищий рівень безплідності у порівнянні із здоровими особами. Жінки з синдромом Дауна мають знижену фертильність і часто їхня вагітність закінчується викиднем або передчасними пологами. Без передімплантаційної генетичної діагностики, приблизно половина з нащадків ураженої людини теж матимуть захворювання. Чоловіки з СД майже завжди безплідні, у зв’язку із порушенням сперматогенезу (розвитку сперматозоїдів). Відомими є тільки три зареєстровані випадки коли чоловіки з синдром Дауна стали батьками власних дітей.

 

      Неврологія
 

     Діти та дорослі з синдромом Дауна мають підвищений ризик розвитку епілепсії та хвороби Альцгеймера (ХА). Ризик виникнення ХА в осіб із синдромом Дауна збільшується з 10-25% людей у віці до 50 років, до 50% у хворих на шостому десятку і до 75% на сьомому десятилітті життя. Це різке збільшення ризику захворюваності та поширеності деменції може бути одним з факторів, зниження тривалості життя у людей з синдромом Дауна.

 

      Офтальмологія та отоларингологія
 

   Серед осіб з синдромом Дауна офтальмологічні розлади – дуже поширене явище. Майже половина цих хворих має косоокість, при якій два ока не рухаються одночасно. Крім того часто зустрічаються проблеми із заломленням (рефракцією), які потребують використання окулярів або контактних лінз. Іншими офтальмологічними захворюваннями, які теж часто виникають в осіб з синдромом Дауна є катаракта (непрозорість кришталика) і глаукома (підвищений тиск очей). Можуть виникати також плями Брушфільда (маленькі білі або сірувато-коричневі плями на периферії райдужної оболонки ока).

Інші ускладнення

    У минулому, до появи нових методів лікування, у 38-78% дітей з синдромом Дауна спостерігалася  втрата слуху. На щастя, з активною, ретельною діагностикою та лікуванням хронічних захворювань вуха (наприклад, запалення середнього вуха, у дітей з СД, приблизно 98% з них мають нормальний рівень слуху.

    Нестійкість атланто-осьового суглобу зустрічається приблизно у 15% уражених людей, ймовірно, через слабкість зв'язок. Це може призвести до появи таких неврологічних симптомів як здавлення спинного мозку саме тому хворим рекомендується проходити періодичні перевірки, зокрема, робити рентген шиї.

       Інші серйозні хвороби включають імунодефіцити.

 

       Зниження ризику захворювання багатьма видами раку

 

    Крім негативних є і позитивні наслідки захворювання на синдром Дауна, адже при цьому захворюванні суттєво зменшується ймовірність виникнення багатьох поширених злоякісних утворень, окрім лейкемії і раку яєчка, хоча поки що, це не підтверджена інформація. Зменшення числа випадків виникнення смертельних ракових захворювань у людей з синдромом Дауна, пов’язане з наявністю пухлинних генів-супресорів на 21 хромосомі, які зменшують вплив екологічних факторів, які призводять до розвитку раку, або деяких інших поки що невизначених чинників. Окрім зниження ризику захворювання на більшість видів раку, люди з синдромом Дауна також рідше страждають від атеросклерозу та діабетичної ретинопатії.