Генетичні захворюванняХвороба кленового сиропу Хвороба сечі кленового сиропу (англ. MSUD, укр. ХСКС) (інша назва захворювання – кетоацидурія з розгалуженим ланцюгом або лейциноз) – це аутосомно-рецесивне порушення обміну речовин, що спричинене порушенням метаболізму амінокислот з розгалуженим ланцюгом. Цей розлад є одним із видів органічних ацидемій. Свою назву, захворювання отримало від специфічного солодкого запаху сечі у хворих немовлят. Діагностика і симптоми
ХСКС викликана дефіцитом комплексу дегідрогенази альфа-кетокислот з розгалуженим ланцюгом (BCKDC), внаслідок чого в крові та сечі відбувається накопичення амінокислот з розгалуженим вуглецевим ланцюгом (лейцину, ізолейцину і валіну) та токсичних продуктів їхнього метаболізму.
Захворювання характеризується наявністю солодкого запаху сечі у маленьких дітей (запах аналогічний запаху кленового сиропу). При народженні у дітей немає жодних видимих ознак захворювання. Проте, якщо розлад не лікувати, то у хворих виникають серйозні пошкодження головного мозку, які можуть призвести до смерті ураженої дитини.
Основні симптоми ХСКС (які проявляються майже одразу після народження):
Класифікація
ХСКС поділяється на декілька типів, які виділені відповідно до ознак і симптомів, або згідно з генетичними причинами. Найбільш поширеною і важкою формою захворювання вважається класичний тип, який проявляється одразу після народження. Інші форми можуть виникати дещо пізніше і, як правило, прояви цих типів легші і менш важкі. Проте, при відсутності належного лікування ХСКС у всіх випадках призводить до виникнення поважних психічних та фізичних відхилень. Є кілька видів захворювання:
Лікування
Утримання ХСКС під контролем вимагає ретельного моніторингу хімічного складу крові і включає в себе як спеціальні дієти, так і часте проведення відповідних аналізів. Харчування хворих на ХСКС повинно містити мінімальний рівень амінокислот лейцину, ізолейцин і валіну – для уникнення пошкоджень нервової системи. Але, зважаючи на те, що ці три амінокислоти необхідні для належного виконання метаболічних функцій організмом (у всіх людей), то сьогодні використовуються спеціальні білкові препарати, які містять замінники амінокислот і, відповідно, дозволяють утримувати рівень амінокислот на безпечному рівні, не завдаючи при цьому шкоди організму. Саме ці препарати (деякі з яких вже використовуються, а деякі лише проходять відповідні клінічні випробування) дозволяють хворим на ХСКС нормально харчуватися без шкоди для здоров’я. Зазвичай, хворі на ХСКС потребують консультації дієтолога, адже вони повинні дотримуватися специфічного режиму харчування постійно. Проте, при дотриманні всіх вимог та постійному контролі, уражені хворобою сечі кленового сиропу мають змогу жити здоровим, нормальним життям без неврологічних відхилень, які можуть виникнути під час хвороби. Генетична поширеність
Хвороба сечі кленового сиропу уражає приблизно 1 особу з 180000 новонароджених. При поширенні цього захворювання важливе значення має ефект засновника. Частіше хвороба зустрічається серед дітей амішів, менонітів і євреїв.
Саме ці чотири гени кодують білки, які контролюють діяльність комплексу альфа-кетокислот дегідрогенази з розгалуженим ланцюгом (BCKDC). Цей комплекс, як вже було сказано, відіграє важливе значення при розщепленні амінокислот лейцину, ізолейцину і валіну, які присутні у багатьох продуктах харчування (особливо в тих, які багаті на білок, наприклад молоко, м'ясо і яйця). Мутації в будь-якому з цих генів зменшують активність або взагалі дезактивують діяльність ферментного комплексу, порушуючи таким чином нормальний метаболізм ізолейцину, лейцину і валіну. В результаті цих процесів амінокислоти і побічні продукти їх розпаду накопичуються в організмі. А оскільки високий рівень цих речовин - токсичний для мозку та інших органів, то внаслідок їх накопичення виникають серйозні медичні проблеми. Цей розлад має аутосомно-рецесивний характер успадкування. Це означає, дефектний ген розташований на аутосомі і дві його копії (по одній від кожного з батьків) були успадковані дитиною. Батьки дитини з аутосомно-рецесивним розладом є, як правило, носіями однієї копії дефектного гена, але, переважно, жодних ознак захворювання у них не виявляється. <<<
Алькаптонурія
Гістидинемія
Гомоцистинурія
Полікістозна хвороба нирок
Хвороба Вільсона – Коновалова
Cиндром Марфана (Хвороба Марфана)
X-зчеплений іхтіоз
Анемія Фанконі
Аргініносукцинатна ацидурія
Бета-таласемія
Бічний аміотрофічний склероз (частина друга)
Бічний аміотрофічний склероз (частина перша)
Галактоземія
Гемоглобін Е
Гемоглобін С
Гемохроматоз
Глікогенози
Дальтонізм (частина друга)
Дальтонізм (частина перша)
Дефіцит 3-гідкрокси-метил-глутарил КоА ліази
Дефіцит 3-метилкротоніл-коензим А карбоксилази
Дефіцит альфа 1 антитриптисину
Дефіцит бета-кетотіолази
Дефіцит біотинідази
Дефіцит дигідропіримідин дегідрогенази
Дефіцит довголанцюгової ацил-коензим А дегідрогенази
Дефіцит коротколанцюгової ацил-коензим А дегідрогенази
Дефіцит метилентетрагідрофолат редуктази
Дефіцит прекалікреїну
Дефіцит синтетази голокарбоксилази
Дефіцит фактора ХІ
Ентеропатичний акродерматит
Іміногліцинурія
М'язова дистрофія Дюшена
Муковісцидоз
Нейрофіброматоз
Органічні ацидемії
Первинний системний дефіцит карнітину
Перманентний неонатальний цукровий діабет
Перонеальна дистрофія Шарко-Марі -Тута (частина друга)
Перонеальна дистрофія Шарко-Марі-Тута (частина перша)
Пропіонова ацидурія
Псевдополідистрофія Гурлера
Серповидно-клітинна анемія (частина друга)
Серповидно-клітинна анемія (частина перша)
Синдром Ангельмана
Синдром Бартера
Синдром Блума
Синдром Дабіна Джонсона
Синдром Дауна (частина друга)
Синдром Дауна (частина перша)
Синдром Едвардса
Синдром Клайнфельтера-Рейфенштейна-Олбрайта
Синдром котячого крику (5р)
Синдром Кріглера Найара
Синдром Леша-Наяна
Синдром Лойса-Дітца
Синдром Патау
Синдром Прадера-Віллі
Сімейна вегетативна дисфункція
Сімейна гіперхолестеринемія
Тирозинемія
Тирозинемія І типу
Тирозинемія ІI типу
Тирозинемія ІIІ типу
Фенілкетонурія (ФКУ)
Фруктоземія
Хвороба I клітин
Хвороба Гірке
Хвороба Дауна
Хвороба Канавана
Хвороба кленового сиропу
Хвороба Краббе
Хвороба Німана – Піка
Хвороба Тея-Сакса (друга частина)
Хвороба Тея-Сакса (перша частина)
Хвороба Фабрі
Хвороба фон Віллебранда
Хвороба Хантінгтона
Целіакія (частина друга)
Целіакія (частина перша)
Церебротендінальний ксантоматоз
|