Генетичні захворюванняБета-таласемія Бета-таласемія (β-таласемія) є однією з форм таласемії, яка виникає в результаті мутацій в гені HBB (β-глобін) на 11 хромосомі, успадковуються за аутосомно-рецесивним типом. Тяжкість хвороби залежить від характеру мутацій. - алелі без мутацій, які знижують функції характеризуються як (β); - мутації характеризуються як (βo), якщо вони запобігають утворенню будь-якого з β ланцюгів; - мутації характеризуються як (β+), якщо утворюються деякі β ланцюги. (Зверніть увагу, що "+" в β+є відповідним βo, але не β); У будь-якому випадку є відносне перевищення кількості α ланцюгів, порівняно із β ланцюгами, проте вони не утворюють тетрамери: швидше, вони приєднуються до мембран еритроцитів, чим пошкоджують їх, а при високих концентраціях вони утворюють токсичні агрегати. Типи Будь-яка людина має дві алелі гену, який кодує β глобін:
Варто зазначити, що β0/β може бути схожою з β малою таласемією або проміжна β таласемія і β+/β + з основною або проміжною. Генетичні мутації представлені в β таласемії є дуже різноманітними, що в свою чергу може призвести до зниження або відсутності синтезу β глобіну. Можна виділити наступні дві основні групи мутацій:
- ті, що не видаляються (Nondeletion). Ці генетичні дефекти в загальному включають однонуклеотидні заміни або невеликі делеції, чи вставки гену β глобіну. Найчастіше мутації відбуваються в ділянках промотора, які є попередніми генам бета-глобіну. Рідше неправильні варіанти сплайсингу вносять свій внесок у розвиток хвороби. - ті, що видаляються. Вилучення (делеції) різних розмірів гену β глобіну спричиняє різні синдроми, такі як (βo) або синдрому персистенції фетального гемоглобіну. Діагностика, ускладнення та лікування
При таласемія у пацієнта можуть бути й інші дефіцити, такі як дефіцит фолієвої кислоти (або вітамінів групи В) та заліза (тільки при малій таласемії).
Аналіз ДНК
Генетичний тест використовується для дослідження делецій та мутацій в утворенні генів альфа-і бета-глобіну. Необхідно провести обстеження всієї сім'ї для того, щоб визначити носія хвороби та тип мутацій, який присутній у інших членів сім'ї. Зазвичай ДНК-тест не робиться, проте може бути використаний для діагностики таласемії та визначення носія захворювання.
У більшості випадків, ймовірно, лікуючий лікар буде використовувати клінічні симптоми анемії при встановленні попереднього діагнозу: втома, задишка, і мале фізичне навантаження. Крім того, біль у животі, який пов’язаний із гіперспленізмом та часом інфарктом селезінки, може виникати біль в правому верхньому квадранті спричинений жовчним камінням, що є основними клінічними проявами хвороби. Разом з тим, визначати наявність таласемії за ознаками і симптомами є неправильно і може призвести до встановлення невірного діагнозу. Лікарі нотують ці ознаки як асоціативні зважаючи на складність природи цього даного захворювання. Наступними асоціативними ознаками, які можуть підтвердити важкість фенотипу є блідість, повільний ріст, недостатнє споживання їжі, спленомегалія, жовтяниця, гіперплазія верхньої щелепи, неправильний прикус, жовчнокам'яна хвороба, систолічний шум при важкій анемії, а також патологічні переломи. Тести відсортовані на основі ряду ключових симптомів для диференціальної діагностики. Ці тести включають CBC; електрофорез гемоглобіну; сироватковий трансферин, феритин, залізо-зв'язуючу здатність крові; уробілін сечі; периферичний мазок крові; гематокрит; вміст білірубіну в сироватці крові. Наступний генетичний аналіз (генетичний тест) може включати високоефективну рідинну хромотаграфію (ВЕРХ, HPLC), оскільки важко довести правильність результатів електрофорезу. Але перш, ніж проводити будь-який з цих тестів лікар повинен дослідити детальну історію сім'ї. Велика та проміжна таласемія
Пацієнтам з великою таласемією часто роблять переливання препаратів крові, що призводить до перенасичення крові та організму в цілому залізом. Лікування хелаторами заліза є необхідним для запобігання перенасиченню залізом, що може пошкодити внутрішні органи пацієнтів при проміжній таласемії. Згідно останніх досягнень в області лікування хелаторами заліза, пацієнти з великою таласемією можуть жити довго при належному лікуванні. Популярними препаратами є дефероксамін і деферіпрон. З двох препаратів, дефероксамін є кращим, він є більш ефективним і характеризується меншою кількістю побічних ефектів. Найбільш поширеними скаргами пацієнтів, які приймають дефероксамін є больові та неприємні відчуття при підшкірному введенні хелаторів заліза.
Пероральний хелатор деферазирокс (продаються компанією Новартіс як «Ексиджад») був схвалений для використання у 2005 році в деяких країнах. Приймаючи його у пацієнта з’являється надія на ефективне пероральне лікування в амбулаторних умовах, проте його вартість є дуже високою (~ $ 100 на день) й зафіксованими є випадки смерті від токсичності.
Пацієнти з великою таласемією, які не проходять курс лікування, в кінцевому результаті, як правило помирають від серцевої недостатності, тому скринінг новонароджених є дуже важливим. Трансплантація кісткового мозку є єдиним виходом у боротьбі з таласемією. Також завдяки ній можна припинити залежність пацієнта від переливань крові. Якщо немає відповідного донора для дитини з таласемією, рятівником може бути майбутній брат/сестра, яка буде зоровою та відповідатиме людським лейкоцитарним антигенам (HLA) типу реципієнта, через штучне запліднення завдяки передімплантаційній генетичній діагностиці (ПГД). Проміжна таласемія у пацієнтів дуже сильно варіює за потребою лікування, і залежить від тяжкості анемії. Усі таласемії можуть викликати порушення здоров'я у пацієнтів,зокрема збільшення селезінки (часто її потрібно видаляти) та утворення жовчних каменів. Ці ускладнення в основному поширені у хворих із великою та проміжною таласемією.
Мала таласемія
Мала таласемія не завжди активно лікується. Всупереч поширеній думці, хворі із малою таласемією не повинні уникати багатих залізом продуктів. Тест на вміст феритину в сироватці крові може визначити, яким є їх рівень заліза і направити їх на подальше лікування у разі потреби. Мала таласемія, хоча і не загрожує життю, вона може вплинути на якість життя через виникнення м'якої або помірної анемії. Дослідження показали, що мала таласемія часто співіснує з іншими захворюваннями, такими як астма та афективний розлад (порушення емоційної сфери). <<<
Алькаптонурія
Гістидинемія
Гомоцистинурія
Полікістозна хвороба нирок
Хвороба Вільсона – Коновалова
Cиндром Марфана (Хвороба Марфана)
X-зчеплений іхтіоз
Анемія Фанконі
Аргініносукцинатна ацидурія
Бета-таласемія
Бічний аміотрофічний склероз (частина друга)
Бічний аміотрофічний склероз (частина перша)
Галактоземія
Гемоглобін Е
Гемоглобін С
Гемохроматоз
Глікогенози
Дальтонізм (частина друга)
Дальтонізм (частина перша)
Дефіцит 3-гідкрокси-метил-глутарил КоА ліази
Дефіцит 3-метилкротоніл-коензим А карбоксилази
Дефіцит альфа 1 антитриптисину
Дефіцит бета-кетотіолази
Дефіцит біотинідази
Дефіцит дигідропіримідин дегідрогенази
Дефіцит довголанцюгової ацил-коензим А дегідрогенази
Дефіцит коротколанцюгової ацил-коензим А дегідрогенази
Дефіцит метилентетрагідрофолат редуктази
Дефіцит прекалікреїну
Дефіцит синтетази голокарбоксилази
Дефіцит фактора ХІ
Ентеропатичний акродерматит
Іміногліцинурія
М'язова дистрофія Дюшена
Муковісцидоз
Нейрофіброматоз
Органічні ацидемії
Первинний системний дефіцит карнітину
Перманентний неонатальний цукровий діабет
Перонеальна дистрофія Шарко-Марі -Тута (частина друга)
Перонеальна дистрофія Шарко-Марі-Тута (частина перша)
Пропіонова ацидурія
Псевдополідистрофія Гурлера
Серповидно-клітинна анемія (частина друга)
Серповидно-клітинна анемія (частина перша)
Синдром Ангельмана
Синдром Бартера
Синдром Блума
Синдром Дабіна Джонсона
Синдром Дауна (частина друга)
Синдром Дауна (частина перша)
Синдром Едвардса
Синдром Клайнфельтера-Рейфенштейна-Олбрайта
Синдром котячого крику (5р)
Синдром Кріглера Найара
Синдром Леша-Наяна
Синдром Лойса-Дітца
Синдром Патау
Синдром Прадера-Віллі
Сімейна вегетативна дисфункція
Сімейна гіперхолестеринемія
Тирозинемія
Тирозинемія І типу
Тирозинемія ІI типу
Тирозинемія ІIІ типу
Фенілкетонурія (ФКУ)
Фруктоземія
Хвороба I клітин
Хвороба Гірке
Хвороба Дауна
Хвороба Канавана
Хвороба кленового сиропу
Хвороба Краббе
Хвороба Німана – Піка
Хвороба Тея-Сакса (друга частина)
Хвороба Тея-Сакса (перша частина)
Хвороба Фабрі
Хвороба фон Віллебранда
Хвороба Хантінгтона
Целіакія (частина друга)
Целіакія (частина перша)
Церебротендінальний ксантоматоз
|