Генетичні захворювання

     Дальтонізм впливає на значну кількість людей, хоча точні пропорції змінюються в залежності від групи. В Австралії, приміром, дане захворювання зустрічається приблизно в 8 відсотків чоловіків і лише у 0,4 відсотка жінок. Серед ізольованих громад, які мають обмежений генофонд, іноді, висока частка колірної сліпоти рідкісних типів. Прикладами є сільські мешканці Фінляндії, Угорщини, та деякі з шотландських островів. У Сполучених Штатах, близько 7 % чоловічого населення - або близько 10,5 млн. чоловік - і 0,4 відсотка жіночого населення або не можуть відрізнити червоний від зеленого, або бачать червоний і зелений не так як здорові люди (Howard Hughes Medical Institute, 2006). Було виявлено, що в чоловічих очах більше 95 % від усіх варіацій в сприйнятті кольору включають червоний і зелений рецептори. Дуже рідкісним явищем для чоловіків та жінок є «сліпота» у синьому спектрі.

Поширеність дальтонізму
	Чоловіки	Жінки	Загалом
В цілому	—	—	—
В цілому (США)	—	—	—
Червоний-зелений (загалом))	7 до 10%	—	—
Червоний-зелений (білі)	8%	—	—
Червоний-зелений (азіати)	5%	—	—
Червоний-зелений (африканці)	4%	—	—
Монохроматія	—	—	—
Паличкова монохроматія (дисфункціональність, відсутність колбочок, або їх аномальна форма)	0.00001%	0.00001%	—
Дихроматія	2.4%	0.03%	1.30%
Протанопія (брак червоного: L колбочки відсутні)	1% до 1.3%	0.02%	—
Дейтеранопія (брак зеленого: M колбочки відсутні)	1% до 1.2%	0.01%	—
Тританопія (брак синього: S колбочки відсутні)	0.001%	0.03%	—
Аномальна трихоматрія	6.3%	0.37%	—
Протономалія (брак червоного: дефект L колбочок)	1.3%	0.02%	—
Дейтерономалія (брак зеленого:дефект M колбочок)	5.0%	0.35%	—
Тританомалія (брак синього:дефект S колбочок)	0.01%	0.01%	—

 

      Суспільство та культура
 

      Проблеми (особливості) дальтоніків у сприйнятті дизайну

     Коди кольорів представляють особливі проблеми для тих, хто має дефіцит кольору, оскільки їм часто важко або навіть неможливо їх сприймати. При хорошому графічному дизайні застосовується кольорове кодування або використанням колірних контрастів для висловлення інформації; адже це не тільки допомагає дальтонікам, але також допомагає розумінню людей з нормальним зором.

   Дизайнери повинні взяти до уваги, що дальтоніки є дуже чутливими до відмінностей в матеріалі. Наприклад, дальтонік чутливий до червоно-зелених кольорів не здатний розрізняти кольори на карті, яка надрукована на папері, проте можливо, що такі труднощі не виникнуть при перегляді карти на екрані комп'ютера чи телевізорі. Крім того, деякі уражені легше розрізняють проблемні кольори на штучних матеріалах, таких як пластик або акрилові фарби, ніж на натуральних матеріалах, таких як папір або дерево. По-третє, для деяких дальтоніків, колір може бути відзначеним тільки, якщо існує достатня "маса" кольору: тонкі лінії можуть здаватися чорними, в той час як товстіші лінії того самого кольору можуть бути сприйняті вірно.

    Коли виникає необхідність швидкої обробки візуальної інформації, наприклад, в надзвичайній ситуації, зорова система може працювати тільки у відтінках сірого, а додаткове завантаження інформації про колір, зникає. Ця важлива здатність враховується при проектуванні, наприклад, ручки аварійного гальма або телефонів екстреного виклику.

 

      Працевлаштування
 

    Погане сприйняття кольорів, може зробити неможливим здійснення певних видів діяльності хворою особою. У тих професіях, де сприйняття всіх кольорів - є вирішальним фактором роботи (наприклад, змішування кольорових фарб), особам з дальтонізмом може бути юридично або фактично заборонена діяльність у цій сфері.

  Такі обмеження особливо часто зустрічаються, якщо сприйняття кольору дуже важливе для безпеки (наприклад зупинка автомобіля на сигнал світлофора). Цей принцип професійної безпеки з’явився після аварії поїзда Lagerlunda у 1875 році в Швеції. Після дослідження цієї аварії, професор, лікар фізіолог Аларкін Фрітіоф Холмгрен (Alarik Frithiof Holmgren), прийшов до висновку, що аварію спричинив дальтонізм інженера (який загинув внаслідок) аварії. Саме професор Холмгрен потім створив перший тест, використовуючи різні кольори мотків пряжі, для того, щоб звільнити уражених людей, які працювали в транспортній галузі.
 

     Водіння автомобілів (транспортних засобів) 
 

    У деяких країнах (наприклад, Болгарії, Румунії і Туреччині) людям з колірною сліпотою не видають водійські посвідчення. Проте в Румунії відбувається кампанія, яка спрямована на усунення обмежень права громадян - дальтоніків при отриманні водійських прав. Зазвичай такі обмеження ґрунтуються на тому, що водії повинні бути в змозі визначити кольорові сигнали, такі як сигнали світлофорів і попереджувальні світлові сигнали.

 

     Пілотування літака

 

    Хоча багато аспектів авіації залежить від колірного кодування, тільки деякі з них є вирішальними, для того щоб враховувати особливості сприйняття осіб з колірною сліпотою. Деякі приклади включають кольорові сигнальні постріли повітряних суден, які втратили радіозв'язок, кольорові індикатори злітно-посадкової смуги, і тому подібне. Певні юрисдикції обмежують видачу повноважень пілоту, якщо ця особа уражена дальтонізмом. Обмеження може бути частковим, тобто таким що дозволяє дальтоніку отримати сертифікацію, але з певними обмеженнями, або повним, у в цьому випадку хворому не дозволяється отримувати права на пілотування.

 

    У США, Федеральне управління цивільної авіації (ФУЦА, англ.FAA ) вимагає, щоб пілоти були перевірені на нормальне сприйняття кольору у рамках медичного огляду, що є необхідною умовою для отримання ліцензії пілота. Якщо тестування вказує на наявність колірної сліпоти, заявнику може бути видана ліцензія з обмеженнями, наприклад, не здійснювати польотів вночі і не літати за колірними сигналами, такі обмеження виключають ймовірність влаштування на роботу в авіакомпанію.

  Уряд дозволяє декілька видів випробувань, у тому числі стандартні медичні тестування (наприклад, кольоровий тест Ішіхара, Dvorine, тощо) і спеціалізовані тести орієнтовані на потреби авіації. Якщо заявник не проходить стандартного тестування, у його або її медичному свідоцтві буде вказано - "Не підходить для здійснення нічних польотів або використання кольорових сигналів. "Він/вона може звернутися в FAA для проходження спеціалізованого випробування. Як правило, це є тест  на «сприйняття кольорових пострілів». Для цього тесту інспектор FAA зустрінеться з пілотом в аеропорту з операційною вежею контролю, де буде здійснений сигнальний кольоровий постріл гарматою з вежі, а він чи вона повинні визначити колір.

   Якщо особа пройде цей тест, то йому може бути видана довідка у якій буде зазначено, що тест на кольоросприйняття більше не потрібно виконувати під час медичних оглядів. Потім йому буде виданий новий медичний сертифікат без зазначення обмежень. Колись даний сертифікат мав назву «Заява про продемонстровану здатність (англ. SODA), але він був скасований, і перетворився на простий лист «Відмову» на початку 2000-х років.

 

    Дослідження, опубліковане у 2009 році здійснене City University of London's Applied Vision Research Centre, спонсором якого став  UK's Civil Aviation Authority та the US Federal Aviation Administration, провело більш точну оцінку недоліків сприйняття червоно-зеленої і жовто-блакитної кольорової гами у пілотів, що може призвести скорочення числа перспективних пілотів на 35%, тому що вони не відповідають мінімальним медичним стандартам.
 

      Мистецтво
 

   Якщо людина не здатна розрізняти кольори, то це, не означає що ця особа не зможе стати відомим художником. Так, художник - експресіоніст Кліфтон П'ю - триразовий володар Арчибальд премії (Archibald Prize), яку вручають в Австралії – протаноп. У дев'ятнадцятому столітті (XIX ст.) французький художник Чарльз Меріон став успішним, займаючись аквафортою (спосіб гравірування на міді міцним пальником), а не на малюванні картин, після того як йому поставили діагноз порушення сприйняття червоно-зеленого кольору.

 

     Помилкові уявлення та їх корекція
 

    Дальтонізм не означає заміни кольору. Так, для дальтоніків трава ніколи не буде здаватися червоною, а знаки – стоп – зеленими. Люди з описаними порушеннями ніколи не будуть казати на червоний – зелений чи навпаки, хоча часто дихромати плутають червоний і зелений кольори. Наприклад, їм важко відрізнити червоне яблуко (сорт Braeburn) від зеленого (сорт Granny Smith), а іноді червоне і зелене світло світлофора при відсутності жодних інших ознак (наприклад, форми або місцезнаходження). Кольорове сприйняття дихроматів можна порівняти з кольоровим принтером, в якому закінчилася фарба в одному з трьох кольорових картриджів (для протанопів і дейтеранопів – це червоний картридж, а для тританопів – жовтий).
 

    Дихромати, як правило, вчаться відрізняти текстури і форми і часто можуть розрізнити камуфляжне забарвлення, яке створюють для того, щоб заплутати людей з нормальним кольоровим сприйняттям. Як вже було сказано, деяким дихроматам важко розрізняти кольори світлофора, через майже не помітну для них різницю між червоними і жовтими вогнями, крім того, ці особи можуть переплутати зелений і брудний білий кольори натрієвих вуличних ламп. Саме це є найбільшим фактором ризику на швидкісних дорогах, де не можуть бути використані кутові сигнали.
 

      На Британській залізниці використовують набагато легший спосіб ідентифікації кольору: червоний там – це дійсно криваво-червоний, жовтий – більш бурштиновий, а зелений має синій відтінок. Більшість світлофорів у Британії встановлені вертикально на чорний прямокутник з білою облямівкою (ніби формуючи таким чином "мішень") і тому дихромати можуть просто подивитися на розміщення світла усередині прямокутника – зверху, посередині чи знизу і вони будуть точно знати, який колір зараз горить.

     У східних провінціях Канади світлофори встановлені горизонтально, а для легшої ідентифікації кольорового сигналу людьми з обмеженим кольоровим сприйняттям, світлові сигнали розрізняються за формою.
 

Колірна сліпота дуже рідко означає повний монохроматизм. Майже у всіх випадках, люди можуть розрізняти синьо-жовті кольори і більшість дальтоніків все ж таки є аномальними трихроматами, а не дихроматами. На практиці це означає, що вони часто можуть розрізняти червоно-зелені кольори, хоча їхня здатність розрізняти окремі відтінки цього спектру дуже обмежена.