Історія Генеитки

Генетика – наука про спадковість і мінливість живих організмів і методи керування ними. В її основу лягли закономірності спадковості виявлені Грегором Менделем при схрещування сортів гороху. Обєктом для дослідження Мендель обрав горох, який має багато сортів, що відрізняються альтернативними проявами ознак. Вибір об'єкта виявився вдалим, оскільки успадкування ознак у гороху відбувається досить чітко. Гороху звичайно властиве самозапилення, хоч можливе також перехресне запилення. У самозапильної рослини все потомство є потомством  одного організму, тобто становить так звану чисту лінію, а здатність до перехресного запилення полегшує гібридизацію (схрещування ). Це дало Менделю можливість проаналізувати потомство як кожної окремої особини, так і в результаті гібридизації. Перш ніж присту­пити до експериментів Мендель кілька років перевіряв чистоту сорту (гомозиготність), а впевнившись у цьому, розпочав експеримент.

     Мендель проаналізував закономірності спадковості як у тих випадках, коли батьківські організми відрізнялися за альтернативним проявом однієї (моногібридне схрещу­вання), так і у тих, коли вони відрізнялися за альтернативними виявами кількох ознак (ди-, три- полігібридне схрещування). Відповідно до рівня науки того часу Мендель не міг ще пов'язати спадкові фактори з певними структурами клітини.

        В 1900р. Х. де Фріз , К. Коренс  і Є. Чермак вторинно перевідкрили закони Г. Менделя. Вже в 1901-1903  Х. де Фріз створив мутаційну теорію , яка разом з законами Г. Менделя поклали основу сучасній генетиці. Термін "генетика" запропонував в 1906 році У. Бєтсон. Ще в 1883-1884 В. Ру, О. Гертвіг, Е. Страсбургер і А. Вейсман запропонували ядерну гіпотезу спадковості , яка на початку 20 століття переросла в хромосомну теорію спадковості.