Генетичні захворювання : Аутосомно-рецесивні хвороби

     Генетичні мутації представлені в β таласемії є дуже різноманітними, що в свою чергу може призвести до зниження або відсутності синтезу β глобіну. Можна виділити наступні дві основні групи мутацій:
 -  ті, що не видаляються (Nondeletion). Ці генетичні дефекти в загальному включають однонуклеотидні заміни або невеликі делеції, чи вставки гену β глобіну. Найчастіше мутації відбуваються в ділянках промотора, які є попередніми генам бета-глобіну. Рідше неправильні варіанти сплайсингу вносять свій внесок у розвиток хвороби.
 - ті, що видаляються. Вилучення (делеції) різних розмірів гену β глобіну спричиняє різні синдроми, такі як (β^o) або синдрому персистенції фетального гемоглобіну.

 

 

 

     При таласемія у пацієнта можуть бути й інші дефіцити, такі як дефіцит фолієвої кислоти (або вітамінів групи В) та заліза (тільки при малій таласемії).

 

     Аналіз ДНК
 

     Генетичний тест використовується для дослідження делецій та мутацій в утворенні генів альфа-і бета-глобіну. Необхідно провести обстеження всієї сім'ї для того, щоб визначити носія хвороби та тип мутацій, який присутній у інших членів сім'ї. Зазвичай ДНК-тест не робиться, проте може бути використаний для діагностики таласемії та визначення носія захворювання.

  У більшості випадків, ймовірно, лікуючий лікар буде використовувати клінічні симптоми анемії при встановленні попереднього діагнозу: втома, задишка, і мале фізичне навантаження. Крім того, біль у животі, який пов’язаний із гіперспленізмом та часом інфарктом селезінки, може виникати біль в правому верхньому квадранті спричинений жовчним камінням, що є основними клінічними проявами хвороби. Разом з тим, визначати наявність таласемії за ознаками і симптомами є неправильно і може призвести до встановлення невірного діагнозу. Лікарі нотують ці ознаки як асоціативні зважаючи на складність природи цього даного захворювання.

   Наступними асоціативними ознаками, які можуть підтвердити важкість фенотипу є блідість, повільний ріст, недостатнє споживання їжі, спленомегалія, жовтяниця, гіперплазія верхньої щелепи, неправильний прикус, жовчнокам'яна хвороба, систолічний шум  при важкій анемії, а також патологічні переломи.

   Тести відсортовані на основі ряду ключових симптомів для диференціальної діагностики.  Ці тести включають CBC; електрофорез гемоглобіну; сироватковий трансферин, феритин, залізо-зв'язуючу здатність крові; уробілін сечі; периферичний мазок крові; гематокрит; вміст білірубіну в сироватці крові. Наступний генетичний аналіз (генетичний тест) може включати високоефективну рідинну хромотаграфію (ВЕРХ, HPLC), оскільки важко довести правильність результатів електрофорезу. Але перш, ніж проводити будь-який з цих тестів лікар повинен дослідити детальну історію сім'ї.

 

      Велика та проміжна таласемія

 

  Пацієнтам з великою таласемією часто роблять переливання препаратів крові, що призводить до перенасичення крові та організму в цілому залізом. Лікування хелаторами заліза є необхідним для запобігання перенасиченню залізом, що може пошкодити внутрішні органи пацієнтів при проміжній таласемії. Згідно останніх досягнень в області лікування хелаторами заліза, пацієнти з великою таласемією можуть жити довго при належному лікуванні. Популярними препаратами є дефероксамін і деферіпрон. З двох препаратів, дефероксамін є кращим, він є більш ефективним і характеризується меншою кількістю побічних ефектів. Найбільш поширеними скаргами пацієнтів, які приймають дефероксамін є больові та неприємні відчуття при підшкірному введенні хелаторів заліза.
 

   Пероральний хелатор деферазирокс (продаються компанією Новартіс як «Ексиджад») був схвалений для використання у 2005 році в деяких країнах. Приймаючи його у пацієнта з’являється надія на ефективне пероральне лікування в амбулаторних умовах, проте його вартість є дуже високою (~ $ 100 на день) й зафіксованими є випадки смерті від токсичності.
 

  Пацієнти з великою таласемією, які не проходять курс лікування, в кінцевому результаті, як правило помирають від серцевої недостатності, тому скринінг новонароджених є дуже важливим. Трансплантація кісткового мозку є єдиним виходом у боротьбі з таласемією. Також завдяки ній можна припинити залежність пацієнта від переливань крові. Якщо немає відповідного донора для дитини з таласемією, рятівником може бути майбутній брат/сестра, яка буде зоровою та відповідатиме людським лейкоцитарним антигенам (HLA) типу реципієнта, через штучне запліднення завдяки передімплантаційній генетичній діагностиці (ПГД). Проміжна таласемія у пацієнтів дуже сильно варіює за потребою лікування, і залежить від тяжкості анемії. Усі таласемії можуть викликати порушення здоров'я у пацієнтів,зокрема збільшення селезінки (часто її потрібно видаляти) та утворення жовчних каменів. Ці ускладнення в основному поширені у хворих із великою та проміжною таласемією.

 

   Мала таласемія не завжди активно лікується. Всупереч поширеній думці, хворі із малою таласемією не повинні уникати багатих залізом продуктів. Тест на вміст феритину в сироватці крові може визначити, яким є їх рівень заліза і направити їх на подальше лікування у разі потреби. Мала таласемія, хоча і не загрожує життю, вона може вплинути на якість життя через виникнення м'якої або помірної анемії. Дослідження показали, що мала таласемія часто співіснує з іншими захворюваннями, такими як астма та афективний розлад (порушення емоційної сфери).