Генетичні захворювання : Аутосомно-рецесивні хвороби

   Синдром Кріглера-Найара призводить до виникнення негемолітичної жовтяниці, що часто викликає пошкодження мозку у дітей. Існує дві форми цього синдрому - І і ІІ тип (який ще іноді називають синдромом Аріаса).

  СКН (два типи) разом з синдромами Жильбера, Дабіна-Джонсона і Ротора становлять п'ять відомих спадкових дефектів метаболізму білірубіну. На відміну від синдрому Жильбера, (на який хворіє 5% всього населення планети) випадків захворювання на синдром Криглера –Найара відомо лише кілька сотень.

      Синдром Криглера-Найара, тип I 
 

    Це дуже рідкісне захворювання (за оцінками ним хворіють, 0,6 осіб – на 1мільйон новонароджених), проте кровні шлюби – підвищують ризик його виникнення, так само як і інших рідкісних розладів. Тип успадкування - аутосомно-рецесивний. 

    Інтенсивна жовтяниця з'являється в перші дні життя і з часом не проходить. При І типі синдрому рівень білірубіну в сироватці крові зазвичай складає вище 345 мкмоль/л (310 - 755) (тоді як нормальний рівень цієї речовини становить - 2 - 14 мкмоль/л). 
 
   Причиною такого підвищення рівня білірубіну, є мутація гену UGT1A1 (UDP глюкуронозілтрансфераза, поліпептид А1), експресія якого не відбувається в печінці. В результаті цього виникає повна відсутність активності ферменту глюкуронілтрансферази. Але дані порушення у функціонуванні ферментів не лікуються фенобарбіталом ( препаратом, який викликає виділення ферментів). Більшість пацієнтів (тип IA) мають мутації в одному із екзонів (від 2 до 5), і у них є порушення процесу кон’югації певних речовин у печінці (декількох медичних препаратів і ксенобіотиків). У меншої частини пацієнтів (тип Б) мутації обмежуються специфічним для білірубіну A1 екзоном, і тому у цих осіб порушення стосуються здебільшого лише білірубіну.
 

    До появи фототерапії (використання з лікувальною метою світлового випромінювання), більшість дітей, хворих на СКН помирали від ядерної жовтяниці (білірубінової енцефалопатії), або ж виживали до зрілого віку, проте у них були наявні різноманітні неврологічні порушення. 

     На сьогодні, лікування включає в себе: 

     Синдром Криглера-Найара (тип II) 

Відрізняється від І типу в кількох аспектах: 

     Щодо типу успадкування ІІ типу синдрому Криглера-Найара, то існують певні суперечності, але більшість схильна вважати його аутосомно-рецесивним захворюванням.
 

      Диференціальна діагностика 

   Прогресуюча жовтяниця у новонароджених призвести до появи сепсису, гіпоксії, гіпоглікемії, гіпотиреозу, гіпертрофічного стенозу пілоруса (воротаря, місця переходу шлунка у дванадцятипалу кишку), галактоземії, фруктоземії, тощо. 

     Гіпербілірубінемія із підвищенням рівня некон’югованого білірубіну може бути викликана: 

  - підвищенням утворення

  - зниження інтенсивності очисних процесів відбувається внаслідок 

     При останніх двох синдромах результати всіх аналізів печінки, зазвичай в нормі, так само як і печінкова гістологія. У випадках, коли гіпербілірубінемія виникає через вживання біологічно активних речовин (медичних препаратів), хвороба відступає майже одразу після того, як особа припиняє вживати ці препарати. При фізіологічній жовтяниці новонароджених максимальний рівень білірубіну може становити - 85 - 170 мкмоль/л, проте, впродовж 2 тижнів, концентрація цієї речовини знижується до нормального рівня. При народженні недоношеної дитини, рівень білірубіну значно вищий.
 

     Напрямки наукових досліджень 

     Відомий випадок, повного вилікування 10—річної дівчинки, яка хворіла на синдром Кріглера-Найара. Такого результату вдалося досягнути шляхом трансплантації гепатоцитів. Для лабораторного дослідження СКН використовують гомозиготних щурів Ганна, у яких відсутній фермент уридиндифосфатглюкуронілтрансфераза. Для лікування СНК теоретично можливе використання генної терапії, адже порушено діяльність лише одного ферменту.
 

     Епонім 

    Хвороба названа в честь Ф. Криглера і В. А. Найара.