Генетичні захворювання

      Кількість абортів
 

      Огляд літератури за 2002 рік, щодо абортів за бажанням показав, що 91-93% вагітностей у Великобританії та Європі з діагнозом синдром Дауна були припинені. За даними Національного цитогенетичного реєстру синдрому Дауна Сполученого королівства було встановлено, що з 1989 року по 2006 рік частка жінок, які вважають за краще перервати вагітність при пренатальній діагностиці синдрому Дауна залишається постійно на рівні близько 92%.

 

       Етичні питання

      Медичний спеціаліст з етики Рональд Грін стверджує, що батьки зобов'язані уникати "генетичного ураження їх потомства, і Клер Рейнер, засновник Асоціації синдрому Дауна, став на захист проведення тестування та абортів: «Незаперечним фактом є те, що з точки зору людських зусиль, співчуття, енергії, і обмежених ресурсів, таких як гроші, дорого коштує догляд за особами з обмеженими можливостями... Люди, які ще не стали батьками повинні запитати себе, чи у них є право завдати такого навантаження іншим і чи готові вони самі взяти на себе такий тягар».

 

   Деякі лікарі та фахівці з етики стурбовані етичними наслідками високого рівня абортів при даному захворюванні. Консервативний коментатор Джордж Вілл назвав це "здійсненням абортів шляхом євгеніки". Британський пер Лорд Рікс заявив, що: "На жаль, народження дитини з синдромом Дауна, як і раніше багатьма розглядається як повна трагедія "і що" привид біолога Сера Френсіса Гальтона, який заснував рух євгеніку у 1885 році, до цих пір блукає коридорами багатьох медичних університетів".

        Доктор Девід Мортімер в журналі «Етика і медицина» стверджував що "вже давно певні лікарі та рахівники бобів уряду зневажливо ставляться до малюків з синдромом Дауна". Деякі члени руху за права інвалідів "вірять, що громадська підтримка пренатальної діагностики та абортів заснована на інвалідності суперечить головній меті та філософії руху". Пітер Сінгер (австралійський філософ) стверджував, що "ні гемофілія, ні синдром Дауна не є на стільки серйозним каліцтвом через яке потрібно переривати вагітність. Зробити аборт при одному з цих розладів, маючи намір мати ще одну дитину, яка не буде хворою, це те саме, що лікувати плід шляхом його заміни на інший. Якщо мати попередньо вирішила мати певну кількість дітей, скажемо двох, то, що вона робить, по суті, відкидає одну потенційну дитину на користь іншої. На захист своїх дій вона могла б сказати, що загибель недоношеного плоду перевищує бажання дати краще життя для її здорової дитини, зачаття якої розглядатиметься лише тоді, коли хвора дитина помре".

 

        Лікування

    Лікування осіб із синдромом Дауна залежить від конкретних проявів цього захворювання. Наприклад, найближчим часом після народження, люди з вродженими вадами серця можуть потребувати здіснення основної операції з приводу її корекції. Інші особи можуть мати відносно невеликі проблеми із здоров'ям, які потребують відповідного лікування.

 

       Обстеження при народженні

 

     При першому обстеженні новонароджених з синдромом Дауна особливу увагу необхідно звернути на особливі фізичні ознаки, які найчастіше зустрічаються при СД. Виявити вроджену катаракту можна з допомогою появи червоного відблиску на сітківці. Необхідно спостерігати за рухами очей для виявлення косоокості. Закреп повинен викликати стурбованість, у зв'язку з можливістю виникнення хвороби Гіршпрунга, а проблеми з годуванням повинні спонукати до інтенсивного навчання батьків, яке б забезпечило адекватне потрапляння продуктів.

 

      З метою виявлення вроджених вад серця при народженні необхідно зробити ультразвукове дослідження серця (ехокардіографію), яке повинна здійснювати людину з досвідом роботи в дитячій кардіології). Загальний аналіз крові повинен бути зроблений для виявлення вже існуючої лейкемії. Тест на визначення слуху з використанням методу дослідження збуджених звукових відповідей стовбура головного мозку (brainstem auditory evoked responses, BAERS) теж слід провести. Функціонування щитоподібної залози також повинно бути перевірене. З самого народження, повинна бути введена підтримуюча система щоб допомогти координувати і планувати ефективні стратегії для навчання та розвитку.

 

         Пластична хірургія

 

        Іноді, для покращення якості життя дітей з синдромом Дауна, можна здійснювати пластичну хірургію, проте цей метод, сьогодні використовується рідко, а його доцільність залишається спірним питанням. Дослідники, про цей метод заявляють наступне:"... хоча батьки багатьох пацієнтів заявляють, що мовлення і зовнішній вигляд дитини – покращується, проте незалежні експерти не бачать суттєвих змін..."

 

    Один дослідник виявив, що при частковій глосектомії (зменшенні язика) в одного з трьох пацієнтів «покращуються оральні здатності» а у двох із трьох пацієнтів покращуються здатності мовлення. Лен Лешін (Len Leshin), лікар і автор сайту про хворих синдромом Дауна, заявив: "Незважаючи на те, що пластична хірургія використовується вже понад 20 років, проте жодних переконливих доказів, про користь використання цього методу для лікування осіб з синдромом Дауна немає».

      Національне товариство США, яке допомагає вирішувати різноманітні питання хворим на синдром Дауна, видало заяву «Про ставлення до використання косметичної хірургії для дітей з синдромом Дауна», в якій говориться, що взаємна повага та сприйняття людей повинно ґрунтуватися на тому, які ми люди, а не на тому, як ми виглядаємо.

 

 

     Визначення найбільш ефективних методів навчання для кожної хворої на синдром Дауна дитини в ідеалі повинно розпочатися, відразу після народження. Когнітивний розвиток кожної дитини із синдромом Дауна дуже різний. На жаль, на сьогодні, при народженні не можливо прогнозувати які фізичні або розумові відхилення виникнуть протягом життя в хворої особи. Оскільки можливості дітей з синдромом Дауна дуже варіюються, то успішність в школі також може суттєво відрізнятися, саме тому дуже важливо розробляти індивідуальну програму навчання для кожної хворої особи.

 

     Когнітивні проблеми, які зустрічаються у дітей з синдромом Дауна, можуть виникати також у інших дітей, саме тому батьки можуть використовувати загальні навчальні програми, які використовуються в школах, або ж застосовувати власні розробки.
 

    У людей з синдромом Дауна суттєво порушені мовні та комунікативні навички. Типовим явищем є проведенняпроцедур для перевірки середнього вуха та слуху. Для покращення мовлення може бути корисним 

застосування слухових апаратів та інших пристроїв незначного посилення слуху. І особливо варто зазначити, що чим раніше розпочате таке своєрідне лікування, тим краще.

 

  Оцінка здібностей мовлення може допомогти визначити сильні та слабкі сторони розвитку цієї особи. Наприклад, особи з синдромом Дауна, зазвичай розуміють майже все, що до них кажуть, проте виразити свої емоції вони часто не можуть. Саме тому, розробка індивідуальних методів мовної терапії може бути спрямована на конкретні помилки мовлення, чіткість мови та збільшення словникового запасу, а в деяких випадках на підвищення грамотності. Для полегшення комунікації хворих на синдром Дауна часто використовують так звані, підсилюючі та альтернативні способи спілкування (AAC), такі методи, як використання спеціальних знаків, об'єктів або графічних зображень. Проте, щодо ефективності використання цих допоміжних засобів майже немає детальних досліджень.

 

     Процес навчання дітей з синдромом Дауна на сьогодні стає менш спірним у багатьох країнах. Наприклад, у більшій частині Великобританії використовується усне правило навчання дітей з обмеженими можливостями у звичайних школах.

 

    Діти з синдромом Дауна можуть бути віком такі самі як здорові діти, в той час, як відрізнятимуться за емоційним, соціальним та інтелектуальним розвитком, тому з плином часу інтелектуальний та емоційний розрив між цими дітьми може збільшитися.

 

     Для розуміння природничих наук, історії та мистецтва необхідний такий рівень мислення, якого в більшості хворих дітей немає, або ж він з’являється значно пізніше ніж у здорових людей. Таким чином, від навчання у звичайній школі діти з обмеженими можливостями можуть отримати суттєві переваги, але при умові, що у навчальну програму будуть внесені відповідні корективи.

 

    Деякі європейські країни, такі як Німеччина і Данія радять школам запроваджувати системи, при яких в одному класі знаходить одразу два вчителя, один з яких бере на себе навчання групи дітей з обмеженими можливостями. Популярною альтернативою є співпраця між спеціальними та загальноосвітніми школами. При такому виді співпраці основні предмети викладаються в окремих класах, що не уповільнює процес навчання типових учнів та не нехтує учнями з обмеженими можливостями. Громадські заходи, екскурсії, спортивна і мистецька діяльність у такому випадку - проводиться спільно, так само як перерви та харчування. Для покращення розвитку мовлення може бути необхідним застосування мовної терапії.

 

       Дитинство та зрілість

      Оскільки діти з синдромом Дауна ростуть, прогрес їх розвитку повинен бути нанесений на діаграму росту з метою виявлення відхилень від очікуваного зростання. Спеціальні діаграми росту вже є доступними, тому можна проводити порівняння між здоровими дітьми та дітьми з СД. Визначення функціональної здатності щитовидної залози слід проводити у 6 та 12 місяців, а також щорічно у майбутньому. Під час кожного візиту до лікаря необхідно обстежувати пацієнта на наявність вушних інфекцій. Формальна перевірка зору повинна виконуватись принаймні раз на два роки. Після трирічного віку необхідно зробити рентген шиї для визначення наявності атланто-осьової нестабільності. У дитинстві необхідно щорічно проводити скринінг симптомів обструктивного апное у сні.

 

      Альтернативне лікування

     Інститути для досягнення людського потенціалу (англ. IAHP) - це некомерційна організація, яка лікує дітей, які мають, за її визначенням "деякі форми черепно-мозкової травми", у тому числі дітей з синдромом Дауна. Підхід "Психомоторного петтернінгу" не доведений, і вважається альтернативною медициною.

 

       Прогноз

    Є фактори, які можуть спричиняти скорочення тривалості життя людей з синдромом Дауна. В одному з досліджень, проведеному у Сполучених Штатах у 2002 році, було зазначено,що середня тривалість життя хворих, становить 49 років, із значними варіаціями між різними етнічними та соціально-економічними групами. Проте, в останні десятиліття тривалість життя серед людей із СД значно зросла у порівнянні із 25 роками у 1980 році. Причини смерті також змінилися, а саме хронічні нейродегенеративні захворювання стають все більш поширеними по мірі старіння населення. Більшість людей із синдромом Дауна, які доживають до 40 і 50-ти років починають страждати від хвороби Альцгеймера, а саме деменції.

 

 

     Захворюваність синдромом Дауна зустрічається у одного з 800 до 1000 новонароджених. У 2006 році Центр з контролю і профілактики захворювання визначив частоту даного захворювання у США -1 з 733 народжених (5429 нових випадків на рік). Близько 95% з них мали трисомію 21. Синдром Дауна зустрічається в усіх етнічних групах і серед всіх економічних класів.

 

    Вік матері впливає на шанси зачаття дитини з синдромом Дауна.
 

     При дітородному віці від 20 до 24 років, імовірність народження хворої дитини складає 1 випадок з 1562, у віці від 35 до 39 імовірність зростає до 1 з 214, і віці понад 45 років вірогідність зачаття хворої дитини є дуже високою і складає 1 з 19. Хоча ймовірність збільшується з віком матері, 80% дітей із синдромом Дауна народжуються у жінок у віці до 35 років, відображаючи загальну родючість цієї вікової групи. Останні дані також показують, що вік батька, особливо після 42, також збільшує ризик народження дитини з синдромом Дауна.

 

     Нещодавні дослідження (станом на 2008 рік) показали, що синдром Дауна пов'язаний з випадковою подією в процесі формування статевих клітин або вагітності. Немає доказів того, що це пов'язано з батьківською поведінкою (крім віку) або екологічними факторами.

 

    Вперше, як окрему форму психічного розладу, цей синдром охарактеризував англійський лікар Джон Ленгдон Даун у 1862 році, проте для широкого загалу опис цього розладу було опубліковано в 1866 році. Через те, що хворі на цей розлад діти мають фізичні особливості, які роблять їх схожими на представників монгольської раси, Дж. Даун, для характеристики хворих дітей використовував термін монголоїди. Саме тому, синдром Дауна часто пов’язували з расизмом та колоніалізмом до 1970-х років.

 

    Протягом 20-го століття, синдром Дауна став досить пізнаваною формою психічної інвалідності. Було виявлено більшість людей із синдромом Дауна, які почали лікувати кілька пов'язаних з розладом медичних проблеми, а більшість хворих осіб померли в дитинстві або ще на початку дорослого життя. З поширенням руху євгеніки, 33 штати США (з наявних тоді 48) і низка інших країн почали впроваджувати програми примусової стерилізації людей з синдромом Дауна та інших осіб, ступінь інвалідності яких був аналогічний. Під час акції "Програми знищення Т4", яка була введена в дію у нацистській Німеччині проводилася систематична стерилізація, а пізніше і фізичне знищення розумово відсталих людей. Наукові досягнення, неприйняття суспільством та юридична кара, призвели до припинення дії таких програм стерилізації протягом декількох десятиліть після Другої світової війни.

 

     До середини 20 століття, причина виникнення синдрому Дауна залишалася невідомою. Тим не менше, був відмічений зв'язок віку матері з захворюванням серед населення різних національностей та рідкість рецидивів. У стандартних медичних статтях було відмічено, що захворювання викликано поєднанням невідомих спадкових факторів. В той час, як причиною виникнення згідно з іншими теоріями були родові травми.
 

    З появою методів каріотипування в 1950-х роках, можливим стало визначення порушень кількості або будови хромосом. У 1959 році Жером Лежен виявив, що синдром Дауна виникає через наявність додаткової хромосоми. Дещо пізніше було визначено –що це 21 хромосома, а цей розлад названий трисомією 21.

 

   У 1961 році, вісімнадцять генетиків звернулися до редактора журналу «The Lancet» з проханням, змінити термін «монгольський ідіотизм», адже він на той час вже вважався некоректним. The Lancet підтримав і почав широко використовувати назву синдром Дауна. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) офіційно перестала використовувати термін монголізм у 1965 році після прохання монгольської делегації.

    Проте, навіть через багато років термін монголізм може іноді зустрічатися у провідних медичних публікаціях, таких як General and Systematic Pathology, 4-е видання, 2004 р., під редакцією професора Джеймса Андервуда. Групи пропаганди, які в основному складаються з батьків уражених дітей всіма доступними методами агітують за припинення використання образливого для їх дітей та представників монголоїдної раси терміну.

 

     Суспільство і культура

 

     Люди, які підтримують осіб з синдромом Дауна вказують на необхідність різних чинників, таких, як додаткова освітня підтримка і групи підтримки батьків для покращення знань та навичок виховання. На Заході здійснені також успішні кроки в галузі освіти, забезпечення житлом і створення нормальних соціальних умов, які б були доступними та сприятливими для людей з синдромом Дауна. У більшості розвинених країн, з початку двадцятого століття багато людей із синдромом Дауна були розміщені в спеціальні установи чи колонії та вилучені з суспільства.

     Проте, з початку 1960-х років батьки та їх організації, викладачі та інші фахівці почали виступати за політику якнайбільшого залучення людей з будь-якою формою психічних або фізичних недоліків у суспільство. Такі організації включають Національну асоціацію синдрому Дауна, перша відома організація, яка виступила на захист людей з СД у США, була заснована Кетрін Макгі у 1960 році. MENCAP, що виступає за підтримку всіх людей з психічними розладами, яка була заснована у Великобританії в 1946 році Джуді Фридом (Judy Fryd). Національний конгрес синдрому Дауна, який є першою по-справжньому національною організацією в США, що захищає права сімей з СД, заснована в 1973 році Кетрін Макгі та ін. У багатьох країнах люди з синдромом Дауна навчаються у звичайних школах.

 

   Незважаючи на ці зміни, додаткова підтримка людям з синдромом Дауна як і раніше може становити проблему для батьків та сімей. Хоча, для інституціоналізації кращим є проживання хворого у сім'ях, люди із синдромом Дауна часто стикаються з поблажливим ставленням і певною дискримінацією в суспільстві.

 

     Перший Всесвітній день людей із синдромом Дауна був проведений 21 березня 2006 року. День і місяць були обрані у відповідність з 21 і трисомією відповідно. Він був проголошений Європейською асоціацією людей із синдромом Дауна в ході Європейського конгресу в м. Пальма-де-Майорка (лютий 2005 року). У Сполучених Штатах, Національна спільнота людей із синдромом Дауна відзначає Місяць людей із синдромом Дауна кожного року в жовтні в якості "форуму розвіяння стереотипів, шляхом надання точної інформації, а також підвищуючи поінформованість людей про синдром Дауна".

    У Південній Африці, День обізнаності стосовно синдрому Дауна проводиться щорічно 20 жовтня. Такі організації, як Special Olympics Hawaii проводять круглорічну спортивну підготовку осіб з обмеженими розумовими можливостями, до яких належать і особи з синдромом Дауна.

 

        Відомі особи з синдромом Дауна:
 

 - Денні Алсабаг (Danny Alsabbagh), австралійський актор, який грав Тобі в австралійському псевдодокументальному серіалі Summer Heights High;
 

 - Кріс Берк, американський актор, який зіграв Корка Тетчера в телесеріалі «Life Goes On» і Тейлора в Touched By An Angel;
 

 - Едвард Барбанел (Edward Barbanell), грав Біллі в 2005 році в The Ringer;
 

 - Паскаль Дикьюен (Pascal Duquenne), бельгійський актор, знявся з Даніелем Ото в 1996 році у фільмі Le Jour Huitième (восьмий день), за роль у якому актори отримали спільну нагороду за кращу чоловічу роль на Канському кінофестивалі;
 

 - Андреа Фрідман, актриса, яка грає Аманду подругу Корка в серіалі Life Goes On і Еллен в епізоді Family Guy "Extra Large Medium";
 

 - Стефан Гінсз (Stephane Ginnsz), актор - у 1996 році був першим актором із СД, який зіграв головну роль у фільмі;
 

     Літературні образи
 

 - Брет Лотт –новелла «Jewel»

 - Берніс Рубенс – новелла «A Solitary Grief»

 - Паул М. Белоус і Роберт Волтерстроф, серіал «Квантовий стрибок»

 - Емілі Перл Кінгслі – твір Welcome to Holland

 - Стівен Кінг роман «Ловець снів»

 - Дін Кунц новела The Bad Place
 

   Синдром Дауна - це захворювання, яке впливає на розумовий розвиток людини і виникає вналідок трисомії 21 хромосоми людини. Додаткова копія хромосоми-21 призводить до більшої експресії генів,   розташованих на 21 хромосомі.
 

   Дослідження Аарон та ін. показує, що деякі фенотипи, пов'язані з синдромом Дауна можуть бути пов'язані з порушенням факторів транскрипції, зокрема NFAT. Діяльність NFAT частково кодується двома генами DSCR1 і DYRK1A, які розташовані на 21 хромосомі. У людей із синдромом Дауна, концентрація цих білків в 1,5 рази більша, ніж за нормальних умов. Підвищення рівня DSCR1 і DYRK1A призводить до того, що NFAT знаходиться в основному не в цитоплазмі, а в ядрі, а це запобігає активації NFATc під час транскрипції генів-мішеней і, таким чином виробництву певних білків.
 

   Це порушення було виявлене під час дослідження трансгенних мишей, у яких відбувається дублювання сегментів хромосом, аналогічне трисомії 21 хромосоми. Дослідження міцності зчеплення показало, що зчеплення у генетично модифікованих мишей значно слабкіше, так само і слабкий м'язовий тонус, який характерний для людини з синдромом Дауна. Синдром Дауна характеризується також підвищеним рівнем соціалізації. Якщо досліджувати характер соціальної взаємодії трансгенних і нормальних мишей, то у «хворих» мишей бажання до спілкування на 25% більше у порівнянні зі здоровими тваринами.
 

   Гени, які можуть бути пов’язані з фенотипом захворювання можуть бути розташовані проксимальніше 21q22.3. Тестування, проведене Олсоном та ін. у трансгенних мишей показує, що дублювання генів не можна назвати точною причиною формування фенотипу, який викликає конкретні риси захворювання.
 

    В той же час, при дублюванні регіону генів, які схожі на ті, що розташовані на 21 хромосомі людини, у мишей виникали лише деякі черепно-лицеві аномалії. Крім того, проводилося дослідження трансгенних мишей у порівнянні з нормальними шляхом вимірювання відстаней між різними точками їхньої скелетної будови. Точних характеристик синдрому Дауна при цьому виявлено не було, отже більшість генів, які впливають на появу синдрому Дауна, розташовані в іншому місці.

 

   Рівз та ін., використовуючи 250 клонів 21 хромосоми і специфічних маркерів гена, створили карту генів у мутованій бактерії. Дослідження забезпечило 99,7% покриття генів із 99,9995% точністю внаслідок множинних повторів та складних технік картування. У дослідженні було ідентифіковано 225 генів (311-13).

   Пошук основних генів, які можуть бути залучені у симптоматиці синдрому Дауна, як правило знаходяться в області 21q21-21q22.3. Однак, дослідження Рівза та ін. показують, що 41% генів на хромосомі-21 не мають функціонального значення, і тільки 54% функціональних генів мають відому послідовність білка. Функціональність генів визначалася комп'ютером за допомогою аналізу прогнозування екзона (312). Послідовність екзону була отримана аналогічною процедурою відображення 21-хромосоми.

    Дослідження привело до розуміння того, що два гени, розташовані на 21- хромосомі, які кодують білки, що контролюють регулятори генів DSCR1 і DYRK1A можуть бути відповідальними за певні фенотипи, пов'язані з синдромом Дауна. DSCR1 і DYRK1A не можна вважати причиною симптомів, адже є багато генів, які не мають певної визначеної мети. Для отримання будь-яких відповідних чи етично прийнятних варіантів лікування.
необхідно провести більш детальні дослідження.
 

    Останні дослідження трансгенних мишей, спрямовані на визначення конкретних генів, які викликають синдром дали певні результати. APP - це попередник бета-амілоїдного білка А4. Вважається, що саме він відіграє основну роль при появі когнітивних порушень у хворих на синдром Дауна. Інший ген, ETS2 є гомологом онкогену вірусу пташиного еритробластозу E26 . Проведені дослідження показали, що підвищення експресивності ETS2 призводить до апоптозу клітин. У транс генних мишей з підвищеною експресією ETS2 спостерігається формування меншого тимуса та порушення діяльності лімфоцитів які схожі на ті, які виникають при синдромі Дауна

 

     21 хромосома людини містить п'ять генів мікроРНК: miR-99a, let-7c, miR-125b-2, miR-155,and miR-802. MiR-155 та MiR -802, які регулюють експресію метил-CpG-зв'язуючого білка (MECP2). Було висловлено припущення, що знижена експресія MECP2, вторинна по відношенню до трисомічної гіперекспресії 21 хромосоми похідної мікроРНК, може призвести до аномальної експресії транскрипції факторів CREB1 і MEF2C. Це, у свою чергу, може привести до неправильного розвитку мозку через аномальну експресію генів нейронів в критичний період синаптичного дозрівання, диференціювання нейронів, мієлінізації і синаптогенезу.