Генетичні захворювання : Аутосомно-рецесивні хворобиСиндром Дабіна Джонсона Синдром Дабіна-Джонсона (СДД) - це аутосомно-рецесивне захворювання, що викликає підвищення рівня білірубіну без підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ). Ця хвороба пов'язана з порушенням здатності гепатоцитів секретувати (виділяти) кон’югати білірубіну в жовч. Зазвичай, захворювання перебігає безсимптомно, але може бути діагностовано в ранньому дитинстві на підставі лабораторних аналізів. Епідеміологія
Синдром Дабіна-Джонсона поширений серед іранських євреїв, зустрічається в 1 особи на 1300 жителів. У 60% хворих виявляється зниження активності протромбіну внаслідок низьких значень фактора коагуляції VII.
У 70% випадків синдром Дабіна-Джонсона проявляється у молодому віці, дуже рідко у людей старше 50 років. Патофізіологія Кон’югована гіпербілірубінемія (The conjugated hyperbilirubinemia ) виникає в результаті дефектної ендогенної і екзогенної передачі аніонних кон'югатів з гепатоцитів в жовч. Внаслідок осаду пігментів в лізосомах, колір печінки змінюється і вона стає чорною.
Діагностика Головною ознакою СДД є нетипове співвідношення побічних продуктів біосинтезу гему. Коли людина – здорова, то співвідношення копропорфіріну III до копропорфіріну І становить приблизно 3-4:1. У хворих на СДД, це відношення протилежне, так рівень копропорфіріну І може бути в 3-4 рази вищим, ніж рівень копропорфіріну III. Аналіз порфіринів у сечі показує нормальний загальний рівень копропорфірінів, але концентрація І ізомеру становить 80% від загального обсягу (тоді, як у здорових людей він складає 25%). Під час посмертного розтину, хворого на СДД його печінка може бути темно-рожевого або ж чорного кольору, в залежності від того, яка кількість пігменту у ній накопичується. Існує багато каналікулярних білків, які призначені для транспортування білірубіну до жовчних каналів. Ізоформа цього білка локалізована в апікальній мембрані гепатоцитів, що дозволяє переносити кон’югати глюкуроніду і глутатіону назад в кров. Високий рівень гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) дозволяє діагностувати патології, пов’язані з біліарною обструкцією. Генетика СДД пов'язаний з мутаціями в гені, який кодує білок, що виконує функції канальцевого транспортера кільцевих аніонів (cMOAT). Захворювання успадковується за аутосомно-рецесивним типом. Прогноз і лікування
Прогноз перебігу захворювання - оптимістичний і його не потрібно, як правило, навіть лікувати. У більшості розлад протікає безсимптомно і вони мають нормальну тривалість життя. У деяких новонароджених може виникати холестаз. Вживання гормональних контрацептивів і вагітність може привести до появи жовтяниці. Якщо симптоми захворювання з’являються, то лікування повинно бути направлене на: - уникнення впливу провокуючих факторів (інфекцій, фізичних та психічних навантажень, вживання алкоголю і гепатотоксичних ліків); - уникнення інсоляції; - дієту з обмеженням насичених жирів і продуктів, які містять консерванти; - вживання жовчогінних засобів; - санацію хронічних вогнищ інфекції та лікування наявної патології жовчовивідних шляхів. <<<
Алькаптонурія
Гістидинемія
Гомоцистинурія
Полікістозна хвороба нирок
Хвороба Вільсона – Коновалова
Cиндром Марфана (Хвороба Марфана)
X-зчеплений іхтіоз
Анемія Фанконі
Аргініносукцинатна ацидурія
Бета-таласемія
Бічний аміотрофічний склероз (частина друга)
Бічний аміотрофічний склероз (частина перша)
Галактоземія
Гемоглобін Е
Гемоглобін С
Гемохроматоз
Глікогенози
Дальтонізм (частина друга)
Дальтонізм (частина перша)
Дефіцит 3-гідкрокси-метил-глутарил КоА ліази
Дефіцит 3-метилкротоніл-коензим А карбоксилази
Дефіцит альфа 1 антитриптисину
Дефіцит бета-кетотіолази
Дефіцит біотинідази
Дефіцит дигідропіримідин дегідрогенази
Дефіцит довголанцюгової ацил-коензим А дегідрогенази
Дефіцит коротколанцюгової ацил-коензим А дегідрогенази
Дефіцит метилентетрагідрофолат редуктази
Дефіцит прекалікреїну
Дефіцит синтетази голокарбоксилази
Дефіцит фактора ХІ
Ентеропатичний акродерматит
Іміногліцинурія
М'язова дистрофія Дюшена
Муковісцидоз
Нейрофіброматоз
Органічні ацидемії
Первинний системний дефіцит карнітину
Перманентний неонатальний цукровий діабет
Перонеальна дистрофія Шарко-Марі -Тута (частина друга)
Перонеальна дистрофія Шарко-Марі-Тута (частина перша)
Пропіонова ацидурія
Псевдополідистрофія Гурлера
Серповидно-клітинна анемія (частина друга)
Серповидно-клітинна анемія (частина перша)
Синдром Ангельмана
Синдром Бартера
Синдром Блума
Синдром Дабіна Джонсона
Синдром Дауна (частина друга)
Синдром Дауна (частина перша)
Синдром Едвардса
Синдром Клайнфельтера-Рейфенштейна-Олбрайта
Синдром котячого крику (5р)
Синдром Кріглера Найара
Синдром Леша-Наяна
Синдром Лойса-Дітца
Синдром Патау
Синдром Прадера-Віллі
Сімейна вегетативна дисфункція
Сімейна гіперхолестеринемія
Тирозинемія
Тирозинемія І типу
Тирозинемія ІI типу
Тирозинемія ІIІ типу
Фенілкетонурія (ФКУ)
Фруктоземія
Хвороба I клітин
Хвороба Гірке
Хвороба Дауна
Хвороба Канавана
Хвороба кленового сиропу
Хвороба Краббе
Хвороба Німана – Піка
Хвороба Тея-Сакса (друга частина)
Хвороба Тея-Сакса (перша частина)
Хвороба Фабрі
Хвороба фон Віллебранда
Хвороба Хантінгтона
Целіакія (частина друга)
Целіакія (частина перша)
Церебротендінальний ксантоматоз
|