Генетичні захворювання : Аутосомно-рецесивні хвороби

   Епідеміологія

   Найбільш висока частота поширення серповидно-клітинної анемії спостерігається у тропічних регіонах, особливо в Африці на південь від Сахари, Індії та Близькому Сході. Міграції істотної кількості населення з цих регіонів у Європу, де поширеність захворювання є значно меншою, різко зросла впродовж останніх десятиліть. Саме тому, у деяких європейських країнах серповидно-клітинна анемія на сьогоднішній день зустрічається частіше за інші генетичні хвороби, такі як гемофілія чи муковісцидоз.

 

Африка

    Три чверті випадків СКА трапляються в Африці. В останньому звіті ВООЗ зазначалось, що близько 2% новонароджених у Нігерії були уражені серповидно-клітинною анемією, що в загальній кількості складає 150000 новонароджених хворих у рік в одній тільки Нігерії. Частка носіїв коливається між 10% і 40% у всій екваторіальній Африці, зменшуючись до 1-2% на півночі африканського узбережжя і менше 1% у Південній Африці.

 

    У Європі найвищий показник поширеності хвороби спостерігається у Франції. Серповидно-клітинна анемія стала серйозною проблемою для міністерства охорони здоров'я Франції через зростання чисельності населення в Афро-карибських регіонах Франції, та їх імміграції з Північної Африки і її регіонів на південь від Сахари у континентальну Францію.

   СКХ стала найбільш поширеним генетичним захворюванням у цій країні, з частотою: 1 особа на 2415 новонароджених у континентальній Франції, випередивши за той самий звітний період фенілкетонурію (1/10862), вроджений гіпотиреоз (1/3132), вроджену гіперплазію кори надниркових залоз (1/19008) і кістозний фіброз (муковісцидоз, 1/5014) . У 2007 році 28,45% усіх новонароджених в континентальній Франції мали принаймні одного з батьків родом із зони підвищеного ризику (в основному, Африки та територій заморського департаменту Франції), які пройшли скринінг на визначення наявності хвороби.

   Париж з його найближчими передмістями (Іль-де-Франс) є регіоном, на частку якого припадає найбільше число хворих. Дійсно, майже 56% усіх новонароджених у цьому регіоні в 2007 році, мали принаймні одного з батьків із зони ризику та були обстежені на присутність СКА. Друге місце за рівнем ризику має Прованс-Альпи-Лазурний берег майже 42%, а зона найменшого ризику знаходиться в Бретані (4,40%).

 

 

   У Великобританії, понад 200 дітей щорічно народжуються з серповидно-клітинною анемією.

    Близький Схід

    Близько 6000 дітей щорічно народжуються з СКА, з яких принаймні 50% родом з Саудівської Аравії.

   
    Індія

    Серповидно-клітинна хвороба поширена в багатьох районах Індії, де даний показник в ендемічних регіонах становить від 9,4 до 22,2% .

 

   При серповидно-клітинній анемії (HbSS), загальний аналіз крові показує рівень гемоглобіну в межах 6-8 г/дл (60-80 г/л) з підвищеним рівнем ретикулоцитів (попередники зрілих еритроцитів, їх кількість вказує на те, як швидко кістковий мозок компенсує руйнування серповидно-клітинних утворенням нових червоних кров'яних тілець). При інших формах серповидно-клітинної анемії, рівень гемоглобіну, як правило, вищий. Мазок крові може показати наявність гіпоспленізму (hyposplenism) (при наявності клітин-мішеней і тілець Говелла-Джоллі (Howell-Jolly), або просто тілець Джолі чи Жолі).

 

   Серповидно-клітинні еритроцити у мазку крові можуть бути виявлені за допомогою реакції з піросульфітом натрію. Наявність гемоглобіну аномальної форми також може бути продемонстрована при дослідженні коефіцієнту розчинності еритроцитів ("sickle solubility test"). Суміш гемоглобіну S (Hb) з речовиною, яка знижує окисно-відновний потенціал розчину (наприклад таким, як дитіоніт натрію) призводить до того, що розчин стає мутним, тоді як при реакції з нормальним гемоглобіном він залишається прозорим.

 

   Аномальні форми гемоглобіну можуть також бути виявлені з допомогою електрофорезу гемоглобіну – це форма гельового-електрофорезу, в основі якого лежить те, що різні типи гемоглобіну рухаються на різних швидкостях. Серповидно-клітинний гемоглобін (HgbS) і гемоглобін C, для якого теж характерні серповидно-клітинні еритроцити (HgbSC)- це дві найбільш поширені форми, які можуть бути визначені при проведенні цього аналізу. Діагноз також може бути підтверджений після проведення високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ, HPLC). Генетичне тестування для діагностики цього захворювання застосовується рідко, так само як й інші специфічні дослідження HbS і HbC.

 

   Загострення проявів серповидно-клітинної анемії часто виникає внаслідок інфекції. Саме тому, хворим слід регулярно здавати аналіз сечі для виявлення окультної інфекції сечовивідних шляхів та здійснювати рентген грудної клітки, для того, щоб визначити наявність (чи відсутність) прихованої пневмонії.

 

   Люди, яким відомо, що вони є носіями захворювання часто звертаються за генетичною консультацією, перш ніж зачати дитину. Для того, щоб визначити чи у ще не народженої дитини присутнє це захворювання проводиться дослідження зразку крові або зразку амніотичної рідини.

 

   Після 1979 року, коли була виявлена мутація, яка спричиняє появу захворювання, ВПС США проводили неофіційне тестування для виявлення мутацій у своїх службовців. 143 претенденти, які хотіли служити у ВПС не були прийняті через те, що вони були носіями цієї мутації, хоча ніхто з них не мав проявів захворювання. В результаті, цю перевірку припинили, але лише після того, як один зі стажерів подав судовий позов.

 

 

    Новонароджені з серповидно-клітинною анемією повинні пройти ретельне обстеження у педіатра і гематолога для підтвердження того, що вони здорові. Цим пацієнтам необхідно приймати 1 мг фолієвої кислоти щодня протягом життя. Від народження до п'яти років, вони також повинні приймати пеніцилін (чи інший препарат з цієї групи) щодня, у зв'язку з недорозвиненою імунною системою, що робить їх більш схильними до появи ранніх дитячих хвороб.

 

    У більшості людей з СКА спостерігаються інтенсивні больові епізоди відомі як судинно-оклюзійні кризи. Частота, тяжкість і тривалість цих криз, варіює. Вони лікуються симптоматично анальгетиками. Для усунення болю часто необхідний прийом опіоїдів через регулярні проміжки часу до врегулювання кризи. При легких формах криз, пацієнти можуть обмежитись прийомом нестероїдних протизапальних засобів (наприклад, диклофенак або напроксен). При більш серйозних кризах для більшості хворих широко застосовується стаціонарне лікування з внутрішньовенним введенням опіатів; та контрольованою пацієнтом анальгезією (patient-controlled analgesia, або PCA). Інколи, ефективним засобом для усунення свербіжу пов'язаного з вживання опіатів є димедрол.

 

        Лікування цієї кризи є схожим до судинно-оклюзійного кризу, з додаванням антибіотиків (зазвичай, хінолону або макроліду, з тих пір як вважають, що появі синдрому сприяє атиповий збудник – капсульна бактерія), кисню при гіпоксемії, та ретельним спостереженням. При погіршенні проявів легеневого інфільтрату або збільшенні потреби у кисні рекомендується зробити переливання крові або обмінне переливання. Останнє включає в себе обмін значної частини маси еритроцитів пацієнта на нормальні червоні клітини, що в свою чергу знижує відсоток гемоглобіну S в крові хворого.

 

  Першим схваленим препаратом для причинного лікування серповидно-клітинної анемії був гідроксикарбамід.  При його дослідженні в 1995 році (Хараре та ін.) було вказано що, він зменшує число і тяжкість нападів та показана його здатність збільшувати тривалість життя хворого (дослідження проводилось у 2003році (аль Штейнберг та ін)). Це досягається, зокрема, шляхом активізації виробництва гемоглобіну плоду (гемоглобін F) замість гемоглобіну S, який викликає серповидно-клітинну анемію. Гідроксикарбамід раніше використовувався як агент хіміотерапії, і були деякі побоювання, що тривале його застосування може бути небезпечним, але цей ризик був визначений як несуттєвий або взагалі відсутній і, цілком імовірно, що вигода від його використання є більшою ніж потенційні ризики.

  
   Трансплантація кісткового мозку

   Пересадка кісткового мозку визнана ефективним методом лікування СКА у дітей.

 

   Історія

 

   Причини появи набору ознак і симптомів, який характерний для серповидно-клітинної анемії були невідомі до1910 років, коли кардіолог і професор медицини Джеймс Б. Херрік (James B. Herrick), який працював у Чикаго, пояснив природу серповидно-клітинних еритроцитів. Його інтерн Ернест Едвард Айронс (Ernest Edward Irons) виявив «дещо подовжені і схожі на серп» клітини крові у 20-річного студента першого курсу стоматологічного факультету Уолтера Клемента Ноеля, який потрапив у Пресвітеріанську лікарню Чикаго в грудні 1904 року з анемією.

 

   Ноель був госпіталізований повторно, кілька разів протягом наступних трьох років з "м'язовим ревматизмом" і "витоком жовчі". Після цього Ноель закінчив своє навчання, повернувся до столиці Гренади та почав працювати стоматологом. Він помер у 1916 році від пневмонії і був похований на католицькому цвинтарі.

 

   Хворобі була дана названа "серповидно-клітинна анемія" Верном Мейсоном у 1922 році, він медичний резидент лікарні Джона Хопкінса. Тим не менше, деякі риси та ознаки хвороби були визначені раніше. У доповіді надрукованій у «Південно-медичному журналі фармакології» в 1846 було описано відсутність селезінки раба-втікача при розтині. У Африканській медичній літературі вперше згадка про цю хворобу була знайдена у 1870-х роках, серед місцевих її називали як ogbanjes ("Діти, які приходять і йдуть") через дуже високий коефіцієнт дитячої смертності викликаний нею. Історія СКА простежується ще з 1670 в одній сім'ї з Гани. Крім того, здавна відома практика використання дьогтьового мила для покриття поверхневих дефектів, викликаних серповидно-клітинними виразками була поширена серед негроїдної раси.

 

   Лайнус Полінг і його колеги були першими, у 1949 році, хто продемонстрував, що серповидно-клітинна анемія виникає в результаті порушення структури молекули гемоглобіну. Це був перший випадок, коли генетичне захворювання пов'язали з мутацією специфічного білка, що стало новою віхою в історії молекулярної біології, яке було опубліковано у їхній статті "Серповидно-клітинна анемія-молекулярна хвороба".

 

   Раніше вважалося, що мутація, яка призводить до появи серповидно-клітинної анемії вперше виникла на Аравійському півострові і розповсюдилася на Азію та Африку. Проте на сьогодні, відповідно до інформації, отриманої за допомогою дослідження хромосомних структур, відомо, що було принаймні три мутаційні події, три в Африці і четверта або в Саудівській Аравії або в центральній Індії. Ці незалежні один від одного події відбулися приблизно 70,000-150,000 років тому.

   На сьогодні проводиться пошук нових підходів, які б дали змогу запобігти виникненню серповидно-клітинної анемії, а також тим ускладненням, які ця хвороба викликає.

 

   Одним з напрямків досліджень є вивчення можливості зміни гемоглобіну за допомогою фіто хімікатів, таких як нікозан. Використання генної терапії для лікування захворювання також вивчається.