Генетичні захворюванняПропіонова ацидурія Пропіонова ацидурія (також відома під назвами пропіонова ацидемія, дефіцит пропіоніл-коензим А карбоксилази і кетотична гліцинемія)– це аутосомно-рецесивне порушення обміну речовин, яке відносять до класу органічних розгалужено-ланцюгових ацидемій. Перші ознаки захворювання з’являються ще у ранньому неонатальному періоді, у вигляді прогресивної енцефалопатії, яка може призвести до швидкої смерті пацієнта, через виникнення вторинної гіпераммоніємії, інфекцій, кардіоміопатії або інсульту, який паралізує діяльність базальних гангліїв.
Пропіонова ацидемія є рідкісним генетичним захворюванням, який успадковується від обох батьків. Оскільки це захворювання успадковується за аутосомно-рецесивним типом, то, батьки, як правило є лише носіями дефектних генів, які спричинюють виникнення та прогресування хвороби. Якщо дитина народжується хворою на ПА, то це означає, що вона успадкувала дві копії мутованого гена (по одній від кожного з батьків). Тобто, у носіїв-батьків, ймовірність народження хворої дитини становить – 25%.
Діагностика
Організм осіб, хворих на пропіонову ацидемію не може розщеплювати деякі складові білків та певні види жирів. Це відхилення пов’язане з порушенням функціональності ферменту PCC. Без дії ферменту коензим А пропіоніл карбоксилази, чотири незамінних амінокислоти (ізолейцин, валін, треонін і метіонін), які містяться в білках, лише частково перетворюються організмом. Якщо рівень білків – вищий норми, то в крові накопичується пропіонова кислота. Це у свою чергу, викликає накопичення небезпечних кислот і токсинів, які можуть призвести до пошкодження органів.
У багатьох випадках, ПА може викликати пошкодження мозку, серця і печінки, призвести до епілептичних нападів і затримки нормального розвитку таких процесів у дітей, як ходіння чи мова. У процесі розвитку захворювання, хворій особі може бути необхідна госпіталізація, для зупинки порушеного процесу розщеплення білків в організмі. Кожен прийом їжі для хворих на ПА становить проблему, адже харчування необхідно постійно контролювати, в іншому випадку, наслідки впливу захворювання можуть бути летальними. Особам, хворим на ПА обов’язково потрібно розробити спеціальне дієтичне харчування, проконсультувавшись з генетиками та дієтологами, які спеціалізуються на метаболічних розладах. Патофізіологія
Пропіонову ацидемію спричиняють мутації обох ізоферментів, РССА і PCCB. Ці гени відповідають за утворення ферменту пропіоніл-КоА карбоксилази (КФ 6.4.1.3) - PCC.
PCC в організмі необхідний для нормального розщеплення незамінних амінокислот валіну, ізолейцину, треоніну, метіоніну, а також деяких ненасичених жирних кислот. Мутації в генах PCCA або PCCB порушують функціональність ферменту, що в свою чергу призводить до порушення метаболізму цих речовин. Як наслідок цих процесів, пропіоніл-КоА, пропіонова кислота, кетони та інші токсичні сполуки накопичуються у крові, викликаючи ознаки і симптоми пропіонової ацидемії.
Симптоми
Пропіонова ацидемія виявляється майже відразу після народження. Основні симптоми: поганий апетит, періодичні напади блювання, зневоднення організму, ацидоз, м’язова слабкість (гіпотонія), судоми і загальна млявість. Наслідки пропіонової ацидемії швидко стають небезпечними для життя.
Генетична поширеність
Як вже було сказано, пропіонова ацидемія успадковується за аутосомно-рецесивним типом. Нею хворіє приблизно, 1 особа на 35000 новонароджених (у США). Частіше, цей розлад, зустрічається серед жителів Саудівської Аравії, частота становить приблизно 1 особу на 3000. Крім СА, поширеним це захворювання також є серед народів аміші та менонітів. <<<
Алькаптонурія
Гістидинемія
Гомоцистинурія
Полікістозна хвороба нирок
Хвороба Вільсона – Коновалова
Cиндром Марфана (Хвороба Марфана)
X-зчеплений іхтіоз
Анемія Фанконі
Аргініносукцинатна ацидурія
Бета-таласемія
Бічний аміотрофічний склероз (частина друга)
Бічний аміотрофічний склероз (частина перша)
Галактоземія
Гемоглобін Е
Гемоглобін С
Гемохроматоз
Глікогенози
Дальтонізм (частина друга)
Дальтонізм (частина перша)
Дефіцит 3-гідкрокси-метил-глутарил КоА ліази
Дефіцит 3-метилкротоніл-коензим А карбоксилази
Дефіцит альфа 1 антитриптисину
Дефіцит бета-кетотіолази
Дефіцит біотинідази
Дефіцит дигідропіримідин дегідрогенази
Дефіцит довголанцюгової ацил-коензим А дегідрогенази
Дефіцит коротколанцюгової ацил-коензим А дегідрогенази
Дефіцит метилентетрагідрофолат редуктази
Дефіцит прекалікреїну
Дефіцит синтетази голокарбоксилази
Дефіцит фактора ХІ
Ентеропатичний акродерматит
Іміногліцинурія
М'язова дистрофія Дюшена
Муковісцидоз
Нейрофіброматоз
Органічні ацидемії
Первинний системний дефіцит карнітину
Перманентний неонатальний цукровий діабет
Перонеальна дистрофія Шарко-Марі -Тута (частина друга)
Перонеальна дистрофія Шарко-Марі-Тута (частина перша)
Пропіонова ацидурія
Псевдополідистрофія Гурлера
Серповидно-клітинна анемія (частина друга)
Серповидно-клітинна анемія (частина перша)
Синдром Ангельмана
Синдром Бартера
Синдром Блума
Синдром Дабіна Джонсона
Синдром Дауна (частина друга)
Синдром Дауна (частина перша)
Синдром Едвардса
Синдром Клайнфельтера-Рейфенштейна-Олбрайта
Синдром котячого крику (5р)
Синдром Кріглера Найара
Синдром Леша-Наяна
Синдром Лойса-Дітца
Синдром Патау
Синдром Прадера-Віллі
Сімейна вегетативна дисфункція
Сімейна гіперхолестеринемія
Тирозинемія
Тирозинемія І типу
Тирозинемія ІI типу
Тирозинемія ІIІ типу
Фенілкетонурія (ФКУ)
Фруктоземія
Хвороба I клітин
Хвороба Гірке
Хвороба Дауна
Хвороба Канавана
Хвороба кленового сиропу
Хвороба Краббе
Хвороба Німана – Піка
Хвороба Тея-Сакса (друга частина)
Хвороба Тея-Сакса (перша частина)
Хвороба Фабрі
Хвороба фон Віллебранда
Хвороба Хантінгтона
Целіакія (частина друга)
Целіакія (частина перша)
Церебротендінальний ксантоматоз
|