СловничокГуанін Гуанін (Г , G ) – азотиста основа, амінопохідне пурину – 6-окси-2-амінопурин. Одна з чотирьох основних нуклеїнових кислот в складі ДНК і РНК. В складі ДНКутворює 3 водневі зв’язки зцитозином (комплементарний цитозину ). В перше виділений у 1844 з гуано. Пятдесять років після цього, Фішер визначив структуру гуаніну , і також запропонував схему, за якою сечова кислота може перетворюватися в гуанін.
Фізичні властивості: Безколірний, аморфний кристалічний порошок. Температура плавлення 365 °C. В лужному і кислому  середовищах має по два максимума поглинання в ультрафіолетовому спектрі : при 275 і 248 нм (pH 2) і 246 и 273 нм (pH 11). Існує в двох таутомерних формах – кето- і фенольній формі. Хімічні властивості:
Хімічна формула — C5H5N5O, молекулярная масса — 151,15 г/моль. Проявляє основні властивості, pKa1= 3,3; pKa2= 9,2; pKa3=12,3. Взаємодіє з кислотами і основами з утворенням солей. Гуанін гідролізує під дією сильних кислот до гліцину, аміаку, карбон діоксину і карбон моно оксиду. Гуанін швидше окислюється ніж аденін.
Розчинність. Добре розчинний в кислотах і лугах, погано розчинний в ефірах, спиртах, аміачних і нейтральних розчинах, нерозчинний у воді.
Якісні реакції:
Осадження мета фосфорною і пікриновою кислотами. З дибазол сульфокислотою в розчині Na2CO3 дає червоне забарвлення.
Поширення в природі: Входить до складу нуклеїнових кислот. Нуклеотиди гуаніну входять до складу ДНК і РНК. Гуанінтрифосфат (ГТФ) бере учать у біохімічних процесах (перетворення пірувата в фосфоенолпіруват). Разом з цАМФ, цГМФ виступає вторинним месенджером в клітинах. <<< |
